Коли всі проти тебе, а тобі плєвать!

Вранці я зрозуміла, що дуже зря я не подивилась відео блогера, котрий розповідає про дробку на тему "як боротись з друзями та домашніми, коли худнеш".
Здавалось би. Я нікого не рухаю, сама собі готую, сама це їм, досить холодно відношусь до іншої їжі, котра є вдома, бо маю ціль, маю терпіння це все робити і, якщо чесно, то мені так фізично, навіть, краще. Коли я ото жерла, як не в себе, то мені і ходити було важче, і енергії було менше. Не скажу, що тепер все ідеально, але по крайній мірі получче.
І вот. Для того, щоб схуднути треба або жити з людьми, котрі теж переслідують цю ціль, або жити з людьми, котрі тебе люблять, поважають і підтримують, або жити самій. Це загалом пояснює чому купа всіляких людей в ютубі, котрі показують там успіхи в цьому у більшості випадків живуть самі. Принаймні цей період.
Так от, вертаючись до ранку. Сиджу я п'ю каву, мій організм радіє від щойно отриманої гречки, котра с кожним разом для мене все смачніша, а мама починає мене психологічно фігачити.
"І шо ти, і сьогодні нічого не будеш їсти?". Альо, женщіна, в мене є гречка з курочкою, в гречки є я і ми чудово знаходим спільну мову.
"Ну могла ж нині взяти перерив, поїсти нормально, як всі, а потім навєрстать". Навєрстать шо? Те, шо я і так поки що не скинула, а після сьогоднішнього дня ще наберу? Навєрстать неотримані кілограми та сантиметри за рахунок нинішньої обжираловки в честь того, що приїхав тато? Ти в свайом умє? Я от сьогодні буду нормально їсти, а ви всі якраз будете ненормально обжиратись, ніби то останній день перед апокаліпсисом. А завтра будете нити, що живіт болить чи погано вам від усього шо нині з'їсте.
А мені буде ок. Я прокинусь і не буду хотіти вмерти, мене не буде тягнути до землі від вчорашньої їжі і я не буду далі соблазнятись на море всякого хрєнового.
"Ну там тато рибу везе. Ти хоч рибу якусь будеш?". Рибу буду, дякую.

Віжу цель, нє віжу прєпятствій!

Я вирішила худнути.

Нє, не так. Я вирішила змінити свій зовнішній вигляд для того, щоб він відповідав тому, яка я є всередині.
А у власних думках моя особистіть відображається високою підкачаною дівчиною з купою татуювань та яскравим волоссям. Котра подорожує світом, кохає та кожного дня насолоджується новим світанком. Чи морем. Чи, можливо, навіть, океаном.
Але реальність зовсім протилежна. В свої неповні 25 я крайнє повна, без подорожей, татуювань та моря за вікном. Зріст в мене, взагалі, 161 сантиметр, але про труднощі життя з моїм зростом розкажу згодом. Жалітись на всі 100% не можу так, як кохання все-таки є і це почуття робить мене сильнішою.
Сьогодні 27 серпня і це перший день, коли я вирішила перейти від пустих слів до рішучих дій. Сьогодні перший день моїх змін і мені дико хочеться самій собі поставити ціль та досягти якомога більшого за найближчі 90 днів. Написала першу цифру, котра прийшла в голову і нехай вона буде тою самою ціллю.
Знаєте, всі люди в інтернетику ловлять неабиякий хайп ставлячи подібні цілі з певною датою чи кількістю днів/кілограмів/грошей і так далі. Я бачу в цьому дуже кльовий плюс в психологічному плані, адже коли ти розписуєш якісь певні маленькі кроки та йдеш до них за певний проміжок часу, в кінці ти просто офігіваєш від того, що по факту ти зробив набагато більше. Або не зробив взагалі нічого, якщо не підняв свою дупку з м'ягкого дивану та не захотів вийти із зони комфорту. Я зробила перший крок, назад дороги нема.
Пишу я це в момент, коли мені потрібно трішки почекати до чергового прийому їжі. Пишу я це для того, щоб відслідковувати в майбутньому свій прогрес та прокачати скіл писанини українською. Мені кажуть, що в мене є талант до прози, а я багато років мріяла писати вірші та стати видатним поетом. Щоправда оця віршована муза пішла в запій і перечитавши деякі свої старі римовані роботи я її розумію. При чому ДУЖЕ розумію. Не запити при тому потоці слів, то означає або вчинити самогубство замість цього, або виселитись на окрему від мене планету.
Окей, в майже 25 я, нарешті, навчилась критично відноситись до якихось своїх творінь, котрі колись мені здавались ледь не проявом геніальності.
Але від головної суті я відійшла. Ще цілих 19 хвилин до їжі. Ото пишу і намагаюсь адекватно перекласти на українську мову свій новий графік. Дробове харчування сказав мені гугл перекладач. Дробное питание в оригіналі :)
Так от. До моєї нової порції іжі залишилось 10 хвилин і я певно вперше за день буду їсти її теплою! І так, я відраховую хвилини... Тому, що чи то я дурак, чи то система ця так працює, але я вічно голодна. І відчуття складається зі сторони, що я вічно їм. Ну тобто сьогодні на роботі я тільки те і робила, що їла і виконувала одне єдине завдання.
І була голодна. Хоча це зовсім не той страшний голод, коли ти хочеш вбивати всіх навколо виключно за те, що вони посміхаються. Це щось інакше. Мені є з чим порівнювати, адже декілька років тому по молодості я вирішила просидіти якийсь період часу харчуючись виключно капустою. Благо її можна було їсти будь-коли і скільки хочеш, але загальну картину це не врятувало. Мені люто хотілось вбивати людей навколо, а переломним моментом на той час для мене стали мої сни. Уявіть, що ви спите і їсте. Ну тобто вам сняться шматки жирного смачного м'яса, різноманітні ковбаси, гамбургери. І ви прокидаєтесь з холодним потом тому, що вам цього не можна, а ви зірвались і почали то несамовито жерти! Мені однієї ночі вистачило, щоб зрозуміти, що в тій системі не все ідеально і пора тікати поки не стала канібалом.
Так от. Найбільший звіздєц цього дня - голод. Тобто, ти з'їв гречку та відварне куряче філе (то просто їжа богів! Дайте ще!), а через пів години ти починаєш рахувати хвилини до наступного прийому. І ось тут для мене почався повний треш по причині того, що я не розумію таку реакцію. Чи то так повинно бути, чи просто напросто в мене порції менші за потрібну норму.
Ну що ж, моя гречка підігріта і я пішла. Потім буду визначати час на який мені цього вистачило та періодично писати про свої маленькі перемоги і про шлях через який проходжу. Залишилось одней завдання на вечір крім їжі це дуже ретельно заміряти всі свої параметри. Ну і добити сьогоднішню фізичну активність.
До зустрічі! :)